Постановка проблеми. Однією зі специфічних умов експлуатації технологічного устаткування в хімічних виробництвах є присутність стадій, де використовуються знижені тиски не тільки в газових системах, але й у парових середовищах.

Розглядаючи особливості горіння газових систем при тисках до 101 кПа, у роботах [1, 2] були встановлені небезпечні для виробництва особливості. Зокрема, для модельної системи Н₂-О₂, при зниженні тиску, нижня концентраційна межа поширення (КМП) полум’я спочатку зменшується, потім зростає. Дослідження модельних Н₂-О₂-N₂ систем із [О₂] = Const > 4,8% показали, що при знижені тиску межі горіння модельної системи розширюється, потім звужується до змикання нижньої й верхньої межі. При [О₂] < 4,8% горіння відсутнє. Проведений аналіз вказує на наявність невизначеностей у судженнях про зміну КМП полум’я парогазових сумішей при зменшенні тиску. Парогазові суміші теж часто зустрічаються у виробництві при знижених тисках. Тому автори зробили припущення, що вищезгаданий ефект для водень-кисневих сумішей, можна чекати також і у парогазових сумішах і вирішили дослідити залежність КМП від тиску для парогазових сумішей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. З літературних джерел [1, 2] з’ясовано, що більшість авторів для проведення експериментальних робіт, пов’язаних з визначенням впливу тиску на КМП полум’я, використають різні установки й критерії оцінки займистості, хоча існуючі експериментальні установки принципово одна від одної не відрізняються. Розглянуті лабораторні установки для визначення КМП полум’я мають наступні недоліки: різні діаметри й обсяги реакційних посудин; різні форму й матеріал реакційної посудини; різне розташування джерела запалювання (у верхній, центральній і нижній частині реакційної посудини); різні джерела запалювання — електрична іскра й спіраль та ін. Мають місце суперечки про найбільш ефективний діаметр реакційної посудини при дослідженні процесів горіння парогазових систем, у яких моделюються середовища, що протікають у технологічному устаткуванні. Якщо визначити найбільш відповідний до тиску діаметр, то буде можливість побачити більш точний результат, дослідити залежність КМП від тиску.

Постановка задачі та її вирішення. Таким чином, для більш точного вирішення питання впливу тиску на КМП полум’я, потрібно з’ясувати вплив діаметра реакційної посудини на результати експерименту. Для цього необхідно провести експериментальні досліди швидкості поширення полум’я для різних діаметрів. Якщо ці експерименти покажуть коректність використання лабораторної установки що є в наявності, можливо проведення експериментів по впливу тиску на КМП полум’я. Така робота була виконана.
Розглянемо проблему діаметра реакційної посудини. Традиційно дослідна камера являє собою кварцову циліндричну посудину. При виборі діаметра камери для газових і паро-повітряних сумішей при тиску 9,8-10⁴ Па використана сталість значення критерію Пеклє на межі гасіння полум’я [3]:

де Ре — критерій Пекле, що згідно [3], дорівнює приблизно 65;
R — газова стала, (см³-кПа)/град;
Т₀ — початкова температура суміші, К;
λ_cм — теплопровідність газової суміші, кал/см с град;
U_Н — нормальна швидкість поширення полум’я для вмісту водню, м/с;
С_р.cм – теплоємність суміші, кал/моль-град; Р – атмосферний тиск, кПа.

Якщо молекулярні маси компонентів суміші не сильно відріз-няються одна від одної, застосовується лінійна залежність, що відповідає адитивній теплопровідності суміші [3]:

де λ₁ і λ₂ — коефіцієнти теплопровідності;
К₁ і К₂ — мольні частки ком-понентів.

Було враховано, що при великому розходженні молекулярних мас більш точна логарифмічна залежність:

Підставляючи значення параметрів у рівняння (1), одержали d_кр = 0,85•10^-2 м, що відповідає результатам оцінок по [4].

З рівняння (1) виходить, що критичний діаметр зростає при зменшенні тиску, а з роботи [5] видно, що нормальна швидкість може зростати при зменшенні тиску. Були проведені експерименти по зміні видимої швидкості поширення полум’я в сумішах з областю спалахування, близькою до критичних меж в інтервалі тисків 1,25•10⁴ ÷ 6,4-10⁴ Па в камерах діаметром 5•10^-2, 8•10^-2 и 18•10^-2 м, які показали однакові результати. Результати вимірювань видимої швидкості поширення полум’я в сумішах наведені на рис. 1.

Рис. 1. Результати вимірів видимої швидкості поширення полум’я в сумішах:
1 — водень-киснева; 2 — ізопропилового спирту; 3 — ацетону; 4 — метанолу; 5 — П-ксилолу; 6 — толуолу.

Аналіз проведених досліджень показав, що отримані результати по вимірюванню видимої швидкості поширення полум’я можливо описувати лінійною залежністю:

Для визначення А і В візьмемо масив експериментальних да-них, що використовувався для побудови графіків на рис.1, де для кожної з досліджених речовин був побудований графік зміни видимої швидкості поширення полум’я в сумішах з областю спалахування близькою до критичних меж. Одержане рівняння:

визначене з дисперсією 0,85 (м/с)² і середнім відхиленням 0,93 м/с.
Обробивши, таким чином, всі представлені залежності був отриманий симплекс, що показує, що газові й парогазові суміші при горінні підкоряються одним і тим самим закономірностям, а ефект, що спостерігається у газах, не виключається своїм проявом і для парогазових сумішей.
На розробленій установці [6] і методиці [7] для вивчення критичних умов поширення полум’я в модельних парогазових системах були проведені дослідження інших речовин: ацетону, метанолу, п-ксилолу, толуолу та дихлоретану. Ці дослідження представлені в табл. 1.

Таблиця 1.

Умови поширення полум’я в паро-повітряних системах

Висновки. За результатами проведеної роботи виходить, що парогазові системи при знижених тисках, представляють ще більшу небезпеку, що потребує внесення змін в особливості конструкції устаткування та технологічні процеси, проведення оцінки потенційної небезпеки технологічного устаткування, в якому присутні ці системи.

Список використаної літератури

1. Еременко О.Я., Цариченко С.Г., Шебеко Ю.Н., Козлов П.Н.. Экспериментальное исследование горения газовых смесей при давлении ниже атмосферного. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов.: Сб. науч. трудов. М.: ВНИИПО, 1984.С.202–204.
2. Кривулин В.Н., Баратов А.Н., Бабкін В.С., Кудрявцев Е.А. Новая установка для определения пределов воспламенения. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов: Сб. научн. тр. М.: ВНИИПО, 1982. 222 с.
3. Розловский А.И. Научные основы техники взрывобезопасности при работе с горючими газами и парами. М.: Химия, 2 изд. перераб.,1980. 346 с.
4. Потехин Т.С., Прохоров Н.С., Терещенко Г.Ф. Управление риском в химической промышленности. //ЖВХО,1990,Т.35.С.421-424.
5. Зельдович Я.Б., Баренблатт Г.И., Либрович В.Б., Махвиладзе Г.М. Математическая теория горения и взрыва. М.: Наука.1980.478 с.
6. Деклараційний патент на винахід № 31864 А, МПК 6 G 01 N 25/22 Заявл. 10.11.98 № 98115944 Пристрій для експериментального визначення концентраційних меж розповсюдження полум’я. /Шульга, Луценко, Васильєв, Дерев’янко, Мозговий. Опубл. 15.12.2000; Бюл. № 7-11.
7. ГОСТ 12.1.044. – 89. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения.

Представлено доктором техн. Наук В.І. Кривцовою

Опубликовано:

Олійник В. В., Тесленко О.О. Вплив фактора тиску на забезпечення безпеки виробництв, пов’язаних з переробкою парогазових систем // Проблемы пожарной безопасности. — Харьков: УГЗУ, 2008. — Вып.23. — 264с.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Питання взаємодії банків та страхових компаній почало розглядатись в зарубіжній науковій літературі ще в 1980-х роках [1, 2]. Подальші публікації були в основному присвячені кількісному аналізу даних, де на основі емпіричних даних приходять до певних висновків. Висновки полягали в тому, що взаємодія банків та страхових компаній є взаємовигідною з різних аспектів, але при умові узгодженості і ефективної побудови механізму співпраці [3, 4, 5, 6].

Проблематика взаємодії між банками та страховими компаніями попала в коло зору вітчизняних науковців лише на початку нинішнього століття. На відміну від зарубіжної літератури основний акцент був зорієнтований на якісному аналізі та теоретичному дослідженні теми [7]. Багато уваги приділяється приведенню зарубіжного досвіду [8, 9, 10, 11], проте не достатньо розкривається питання можливості його адаптації в Україні та пов’язаних з цим проблем.

Метою статті є визначення факторів, що впливають на можливість узгодження умов взаємодії банківського та страхового бізнесу.

Обґрунтування отриманих наукових результатів. Початок століття ознаменувався бурхливим розвитком інтеграційних процесів між учасниками ринку фінансових послуг в Європі. В Україні цьому сприяли ринкові перетворення, в Європі в цілому — усунення законодавчих бар’єрів. В обох випадках банки отримали можливість увійти в страховий сектор, а страховики — в банківський. З’явилась і можливість організації й складних транснаціональних компаній, все більше і більше компаній в даний час розширюють свою діяльність за межі рідних національних і географічних кордонів. Таким чином утворюються міжнародні фінансові конгломерати зі значним фінансовим потенціалом. Мотивом консолідації було поява досягнення нових можливостей. Тобто досягнення ефекту синергії, який може бути виражений в наступному:

• створення нових джерел надходження грошових ресурсів за допомогою створення крос-продажів продуктів;
• отримання лояльних клієнтів за допомогою можливості представлення більш широкого спектру послуг в одному місці (клієнто-орієнтована політика ведення бізнесу);
• досягнення нових можливостей за рахунок консолідації капіталу або своєї діяльності в тому числі і при виході на міжнародну діяльність;
• пом’якшення впливу кризових явищ на діяльність компаній в результаті «чесної» співпраці.

В результаті взаємодії виникає можливість створення ефективної моделі взаємного продажу продуктів в вигляді bancassurance (реалізація страхових продуктів через банки), assurancebank (реалізація банківських продуктів через страхові компанії) або allfinanz (реалізація комплексу фінансових послуг через один канал, наприклад, фінансовий супермаркет). Реалізація страхових продуктів через банки є найпоширенішою формою крос-продажів. Банківські продажі страхових продуктів високі в тих країнах, де продукти, як правило, відносно прості і легко поєднуються з банківськими продуктами. В Італії, наприклад, частка реалізації продуктів страхування життя банками в 2006 році склала 76 % від загальної кількості реалізованих полісів в країні, в той час як у Франції цей показник становив 64 %, а в Португалії — 88,3 % [12, 13]. І навпаки, реалізації складних страхових продуктів, таких як пенсійне страхування, показує більш скромні результати. У Великобританії, наприклад, в 2006 році лише 7,5 % контрактів пенсійного страхування укладені через банки. Реалізація страхових продуктів через банки є відносно успішною для захисних продуктів, які легко реалізуються з основними банківськими продуктами, такими, як титульне страхування, автострахування та страхування позичальників (страхування людей, що беруть позику, зазвичай довгострокову). Так в Великобританії в 2006 році через банки було реалізовано 39 % іпотечних гарантій і 62 % полісів страхування позичальників [14].

Такий обсяг реалізації страхових продуктів через банки пояснюється тим, що продаж страхових продуктів через банки в Європі (на прикладі Франції та Італії) є більш вигідними з точки зору вартості залучення клієнтів та адміністративних затрат, ніж їх продаж через страхових агентів, або навіть прямих продаж [12]. Крім того, такий канал продажу дозволяє створити лояльних до тандему «банк-страхова компанія» клієнтів, що підтверджується прикладом зарубіжних країн [15]. В поняття фінансових послуг, входить діяльність, починаючи від простого фінансового консалтингу до складних операцій з управління ризиками. У разі фінансової конвергенції, об’єднання зможе підтримувати велику частку з цих різних видів діяльності, в результаті чого досягається довгострокова конкурента перевага об’єднання.

Активізація крос-секторних процесів злиття та поглинання (M&A) на світовому ринку в останні десятиріччя є підтвердженням практичної переваги об’єднання. Компанії з більшими фінансовими можливостями і ефективно побудованою системою взаємодії схильні до генерації додаткових грошових потоків [6].

Кризові явища, що вплинули на економічні системи багатьох країн, в тому числі і України, стали реальною проблемою банків та страхових компаній світу. Проте їх взаємодія, взаємна підтримка та відкритість компаній дозволяє зменшити вплив кризових явищ на них [16].

Відповідно грамотно побудована взаємодія банків та страхових компаній вигідна не тільки цим суб’єктам, але й суспільству в цілому. Але яке підґрунтя для розвитку співпраці банків та страхових компаній на ринку України? Якщо є теоретичні та емпіричні підтвердження підвищення ефективності компаній у взаємодії, чи можна їх впровадити в Україні?

Своє бачення форм співпраці банків та страхових компаній викладають різні автори [13, 17, 18, 19]. В залежності від цілей та вихідної ситуації взаємодія може базуватися на окремих аспектах відносин:

клієнтські відносини (банк є клієнтом страхової компанії, страхова компанія є клієнтом банку);

ринок збуту (реалізація страхових продуктів через банки, реалізація банківських продуктів через страхову компанію, організація фінансових супермаркетів);

відносини власності (банк є акціонером страхової компанії, страхова компанія є акціонером банку, страхова компанія і банк входять до складу холдингу);

інтеграція інфраструктури (спільні або незалежні сервісні канали).

В системі економічних взаємовідносин будь-який бізнес проходить шлях від виникнення ідеї до її реалізації у вигляді стратегії діяльності і безпосередньо самої діяльності. На шляху трансформації ідеї в стратегію встає певна коригуюча «призма», що складається зі звичаїв, законодавства та досвіду (рис. 1). В результаті існування зазначеної призми одна ідея може зовсім по-різному бути втілена в різних країнах. Також ідеї можуть бути дещо схожими, але втіленими в вигляді різного бізнесу. Наприклад, банк може бути зосереджений на задоволенні потреб людей (рітейловий бізнес), так само і страхова компанія. Звичайно узгодити діяльність таких компаній можливо більш просто, а ніж узгодити діяльність компаній, що працюються в різних сегментах ринку і мають в своїй основі зовсім різну ідею.

Рис. 1. Дія призми звичаїв, законодавства та досвіду

Відповідно те, що може працювати за кордоном і мати в собі одну ідею, може не працювати в Україні. Прийняття досвіду має супроводжуватись культурною готовністю сприйняти відповідні моделі, готовністю для цього законодавчої бази та здатністю компаній діяти ефективно. Тому необхідно узгодити умови взаємодії компаній, забезпечити ефективне підґрунтя для співпраці, врахувати всі фактори. Такі фактори можна розподілити на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори:

• розвиток економіки;
• демографічна ситуація;
• система оподаткування;
• регуляторна політика.

Внутрішні фактори:

• репутація компаній;
• підхід до ведення бізнесу;
• стратегічна близькість;
• ініціативність менеджменту;
• система побудови менеджменту;
• система інформаційного забезпечення;
• фінансова стійкість;
• побудова системи взаємодії з клієнтами;
• асортимент продуктів;
• фінансовий менеджмент.

Сприятливе середовище, зовнішні фактори, утворюються за рахунок вірної регуляторної політики та розвитку ринку в цілому. Внутрішні — за рахунок побудови ефективного механізму взаємодії банків та страхових компаній. Таким чином, обов’язковою умовою співпраці банку та страхової компанії є їх готовність до цього та готовність до цього середовища їх роботи.

Щодо зовнішнього середовища, в країнах Європи та США довгий час була відсутня можливість активно взаємодіяти банкам та страховим компаніям через законодавчі обмеження. В США ця можливість з’явилась в 1999 році з відміною акту Гласса-Стігала. Раніше схожі обмеження були зняті в 1990 році в Італії, в 1991 році в Іспанії [7]. Україна в цілому має сприятливі для взаємодії ринкові умови, проте вони мають бути вдосконалені. Відсутність ефективної системи регулювання та недосконала законодавча база призвели до того, що недостатньо контрольовані регуляторами компанії опинилися в скрутному фінансовому становищі і при цьому в таке ж становище поставили своїх партнерів. І не дивлячись на певні вдосконалення системи, актуальною залишається проблема підтвердження реальної фінансової стійкості як банків, так і страхових компаній в будь-який момент часу. Крім того, криза негативно вплинула на довіру населення до фінансових інститутів.

Якщо зовнішнє середовище дозволяє ефективно співпрацювати банкам та страховим компаніям, то це ще не означає, що будь-яка компанія готова до взаємодії з іншою. Вони мають бути сумісними в аспекті їх стратегічних цілей та діяльності. Компанії мають доповнювати одна одну, мати схожі цілі (ідеї) і по можливості коригувати своє стратегічне бачення діяльності, йти на поступки партнерам в угоду новому об’єднанню задля максимізації ефективності своєї діяльності у взаємодії.

І останнє, банки та страхові компанії мають узгодити свою поточну діяльність. Це може бути модернізація та створення нових каналів продажу, побудова спільних сервісних каналів (CRM-системи), вдосконалення системи управління ризиками, тощо. Обов’язково мають бути враховані всі фактори та обрана форма співпраці, яка б дозволила максимізувати ефективність діяльності з урахуванням існуючих умов діяльності. При цьому будь-яке перетворення в системі діяльності компаній веде до виникнення конфліктів, які необхідно мінімізувати.

Висновки. Аналіз проблеми узгодження факторів взаємодії банків та страхових компаній виявив, що для ефективної співпраці банків та страхових компаній мають бути створені сприятливі умови, як зовнішнє середовище, так і внутрішнє.

Зовнішні фактори, що визначаються ситуацією на ринку (демографічною, економічною) та регуляторною політикою країни з побудовою ефективно діючих наглядових органів і механізмів контролю за учасниками ринку. Актуальним в умовах активізації інтеграційних процесів є побудова єдиного наглядового органу або максимальна узгодженість у діяльності окремих органів. Політика щодо контролю співпраці фінансових інститутів має бути побудована з усвідомленням того факту, що стабільно діючі компанії в співпраці можуть позитивно впливати на соціальний стан країни, підвищувати рівень її економічного розвитку.

Внутрішні фактори вже залежать від самих компаній. Якщо компанії не узгоджені в своїй діяльності, то позитивного ефекту від співпраці можна і не досягти. Якщо ж ідея бізнесу та її реалізація в вигляді стратегічних цілей діяльності і банку, і страхової компанії схильні до співпраці та існують сприятливі зовнішні фактори, тоді є сенс для створення високоінтегрованої форми взаємодії. При цьому слід врахувати, що поточна діяльність компаній має бути узгоджена для мінімізації конфліктів інтересів.

Правильно побудований механізм взаємодії банків та страхових компаній дозволить досягти ефекту синергії, вираженому в підвищенні ефективності діяльності кожної з компаній. За цих умов можуть бути генеровані нові джерела надходження коштів, отримані лояльні клієнти, досягнуті більші інвестиційні можливості та підвищено рівень фінансової стійкості компаній в умовах кризи.

Список використаної літератури.

1. Boyd J.H. Risk, regulation, and bank holding company expansion into nonbanking / Boyd J. H., Graham S. L. // Federal Reserve Bank of Minneapolis Quarterly Review. — 1986. — № 10. — С. 2-17.
2. Brewer E. Relationship between bank holding company risk and non-bank activity / Brewer E. // Journal of Economics and Business. — 1989. — № 41. — С. 337–353.
3. Fields L. Paige. Bidder returns in bancassurance mergers: Is there evidence of synergy? / Fields L. Paige, Fraser R. Donald, Kolari W. James // Journal of Banking & Finance. — 2007. — № 31. — С. 3646–3662.
4. Okeahalam C. Charles. Does Bancassurance Reduce the Price of Financial Service Products / Okeahalam C. Charles // Journal of Financial Services Research. — 2008. — № 33. — С. 147–162.
5. Kist E. Integrated financial services – a framework for success: synergies in insurance, banking, and asset management / Kist E. // The Geneva Papers on Risk and Insurance. — 2001. — № 26. — С. 311-322.
6. Staikouras S. K. An event study analysis of international ventures between banks and insurance firms / Staikouras S. K. // Journal of International Financial Markets, Institutions & Money. — 2009. — № 19. — С. 675-691.
7. Кузнецова И. А. Конвергенция в сфере банковских услуг / Кузнецова И. А., Чернова Г. В. // Вестник СПбГУ. — 2001. — № 4 (29), С. 20-25.
8. Фурман В. М. Формування ефективної стратегії взаємодії страхових компаній та банків / Фурман В. М. // Фінанси України. — 2003. — № 1. — C. 137—141.
9. Сабодаш Р. Банківське страхування: форми існування в Україні / Сабодаш Р. // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 2. — С. 30-32.
10. Бочкарьов А. Bancassurance як фінансовий продукт і бізнес / Бочкарьов А., Слюсар А. // Фінансовий ринок України. — 2006. — № 3, С. 21-22.
11. Кремень В. М. Особливості використання концепції «bancassurance» у діяльності фінансових конгломератів / Кремень В. М. // Економічний простір. — 2008. — № 20. — С. 99-106.
12. Bancassurance: emerging trends, opportunities and challenges / Swiss Re // Sigma. — 2007. — № 5, С. 39.
13. Voutilainen R. In search for the best alliance structure between banks and insurance companies / Voutilainen Raimo. — Helsinki : Helsinki school of economics, 2006. — 117 с.
14. Teunissen M. Bancassurance: tapping into the banking strength / Teunissen Mark // The Geneva Papers. — 2008. — № 33, С. 408–417.
15. Lymberopoulos K. Opportunities for banks to cross-sell insurance products in Greece / Lymberopoulos Konstantinos, Chaniotakis Ioannis E., Soureli Magdalini // Journal of Financial Services Marketing. — 2004. — № 9. — С. 34-48.
16. Pasko O. Financial crisis: the new stage of interaction between banks and insurance companies in Ukraine // Structural and Regional Impacts of Financial Crises : 12th international conference on finance and banking, Ostravice, Czech Republic, 28-29 October 2009 : proceeding of conference. — Karvin? : Silesian University, 2009, pp. 758—764.
17. Кожевникова И. Н. Взаимоотношения страховых организаций и банков / Кожевникова И. Н. — Москва : Анкил, 2005. — 112 с.
18. Van den Berghe R. Convergence in the financial services industry / Van den Berghe R., Verweire K. // The Geneva Papers on Risk and Insurance. — 2001. — № 26. — С. 173-183.
19. Cheng-Ru Wu. Selecting the preferable bancassurance alliance strategic by using expert group decision technique / Cheng-Ru Wu, Chin-Tsai Lin, Yu-Fan Lin // Expert Systems with Applications. — 2009. — № 39. — С. 3623–3629.

Опубликовано:

Пасько О. М. Узгодження умов взаємодії банків і страхових компаній // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. — 2010. — № 3. — С. 260-263.

Постановка проблеми. Постійний розвиток економічної системи та ринкові перетворення в Україні супроводжується активізацією інтеграційних процесів в ній. Цьому сприяють й кризові явища, вплив яких на компанії може бути зм’якшений за рахунок побудови ефективного механізму співпраці. Банки та страхові компанії є тими установами, що використовують такий механізм вже досить тривалий час. В Україні активізація процесів взаємодії банків та страхових компаній припала на початок поточного століття, коли прийшло усвідомлення всіх тих переваг, що може надавати плідна співпраця. Серед таких переваг слід виділити створення нових джерел надходжень грошових коштів, отримання лояльних клієнтів, досягнення більших можливостей за допомогою консолідації капіталу, протистояння кризовим явищам. Проте не завжди побудований механізм взаємодії між банками та страховими компаніями є дієвим та дає позитивний ефекти синергії. Зважаючи на те, що кожна форма взаємодії між компаніями має свої переваги та недоліки, необхідним є визначення оптимальної форми взаємодії між банками та страховими компаніями в Україні.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Питання взаємодії банків та страхових компаній в зарубіжній науковій літературі почало висвітлюватись ще наприкінці 80-х років з працями Дж. Бойда та Е. Бревера [1, 2], проте проблема пошуку оптимальної форми взаємодії для окремих ринків була порушена лише нещодавно в працях європейських та азіатських вчених [3, 4]. В вітчизняній літературі акцент поставлений на теоретичному дослідженні теми та відсутні роботи, що досліджують оптимальну для України форму взаємодії між банками та страховими компаніями. Так, В. Фурман підкреслює необхідність співпраці банків та страхових компаній [5], а В. Кремень досліджує окремі канали реалізації послуг [6]. І вітчизняні, і зарубіжні вчені сходяться в тому, що при правильно побудованому механізмі взаємодії компанії досягають ряду переваг. Наприклад, Ч. Океахалам відзначає можливість зменшення ціни кінцевого фінансового продукту за рахунок зменшення його собівартості [7]. Л. Філдс — можливість підвищення фінансових результатів за рахунок економії від масштабу, тощо [8].

Метою статті є визначення оптимальної форми взаємодії банків та страхових компаній в Україні.

Обґрунтування отриманих наукових результатів. Для пошуку оптимальної форми взаємодії між банками та страховими компаніями був використаний метод аналізу ієрархій (МАІ) Т. Сааті. Згідно з методикою [9, с. 34-40], дослідження має проходити в три етапи: 1) визначення мети, критеріїв, альтернатив для побудови ієрархічної структури; 2) визначення пріоритетів елементів побудованої ієрархічної структури; 3) визначення пріоритетів альтернативних рішень відносно головної мети на основі отриманих даних.

Мета побудови моделі є метою роботи, тобто визначення оптимальної форми взаємодії банків та страхових компаній в Україні.
В ході попередніх досліджень автором [10] було визначено те, що ефективний механізм взаємодії між банками та страховими компаніями, це такий механізм, який забезпечує:

1. максимізацію виручки від ефекту синергії;
2. максимізацію ефективності організації спільних каналів збуту;
3. мінімізацію конфліктів каналів збуту;
4. максимізацію ефективності управління збутом;
5. максимізацію ефективності розробки та впровадження продуктів, в тому числі комбінованих;
6. максимізацію ефективності управління взаємовідносинами з клієнтами;
7. максимізацію ефекту економії від масштабу;
8. максимізацію інвестиційної привабливості компаній;
9. максимізацію рівня рентабельності капіталу.

Оптимальна форма взаємодії банків та страхових компаній має забезпечувати все вище перелічене в максимальному обсязі, тому і використаємо цей перелік в моделі як критерії для пошуку (С1-С9).

В залежності від цілей та вихідної ситуації взаємодія може базуватися на окремих аспектах відносин:

• клієнтські відносини (банк є клієнтом страхової компанії, страхова компанія є клієнтом банку);
• ринок збуту (реалізація страхових продуктів через банки, реалізація банківських продуктів через страхову компанію, організація фінансових супермаркетів);
• відносини власності (банк є акціонером страхової компанії, страхова компанія є акціонером банку, страхова компанія і банк входять до складу холдингу);
• інтеграція інфраструктури (спільні або незалежні сервісні канали).

Аспекти, як основу для побудови форм взаємодії, визначають різні автори. Схожими є пропозиції І. Кожевникової [11] та Ван ден Бергхе [12], проте вони не виділяють можливості інтеграції в вигляді спільних сервісних каналів.
Форми взаємодії банків та страхових компаній можуть базуватись на будь-якій комбінації визначених аспектів, проте для дослідження були виділені наступні типові форми взаємодії:

1. взаємна реалізація продуктів без спільних сервісних каналів;
2. взаємна реалізація продуктів із спільними сервісними каналами;
3. об’єднання незалежних партнерів без спільних сервісних каналів;
4. об’єднання незалежних партнерів із спільними сервісними каналами;
5. об’єднання на основі власності, коли банк володіє страховою компанією або навпаки;
6. об’єднання на основі власності, коли банк та страхова компанія під контролем холдингової компанії.

Відповідно це і є альтернативи в даному дослідженні (А1-А6). Результат першого етапу дослідження зображений на рис. 1.

Рис. 1. Мета, критерії та альтернативи для пошуку оптимальної форми взаємодії банків та страхових компаній.

Значимість критерію C_i по зрівнянню з C_j позначимо як a_ij . Матрицю, що з цих чисел складається — як A. Тобто, A = (a_ij). Виходячи з того, що порівняння попарні — a_ij = 1 / a_ji , тобто матриця A є обернено-симетричною. Якщо наше судження дійсне при всіх порівняннях, то a_ik = a_ija_jk для всіх i, j, k і матрицю A називаємо узгодженою. В нашому дослідженні оцінка елементів заснована на суб’єктивному судженні експертів і тому a_ij буде відхилятися від «ідеальних» значень ?_i/?_j. Тобто a_ij ? ?_i/?_j.
На другому етапі визначаємо пріоритети елементів побудованої ієрархічної структури. Визначення пріоритетів відбувається методом попарних порівнянь і за допомогою 9-рівневої шкали, як це описує Сааті [9, c. 37]. Порівняння будуються на основі і завдяки думці експертів (таблиця 1) за допомогою анкетування.

Таблиця 1

Експерти у дослідженні

Першим блоком питань перед експертами було порівняння критеріїв між собою. В результаті ми отримали наступну матрицю (таблиця 2).

Таблиця 2

Матриця попарних порівнянь критеріїв

Вирахувавши вектор пріоритетів і транспонувавши його для зручності представлення маємо:
? = (0,113 0,114 0,119 0,106 0,114 0,109 0,099 0,118 0,109)T

Вектор пріоритетів відображає вагу кожного критерію. З нього видно, що найбільшу перевагу експерти надали мінімізації конфліктів каналів збуту, найменш важливим серед представлених — максимізація ефекту економії від масштабу. Проте відхилення не дуже великі, що свідчить про важливість кожного критерію. Відношення узгодженості в побудованій матриці становить 0,13, що є більшим за рекомендований 0,1, проте в межах повністю неприйнятного рівня 0,2.

Аналогічним чином попарно порівнюємо всі альтернативи відносно кожного з критеріїв. Результати у вигляді матриць наведено у таблиці 3. Відповідні вектора пріоритетів наведені під кожною матрицею.

Таблиця 3

Матриці попарних порівнянь для визначення оптимальної форми взаємодії банків та страхових компаній за кожним критерієм

Тепер є можливість визначити, яка з форм взаємодії має найбільшу вагу. Для цього визначаємо середньозважену суму з всіма векторами відповідної форми (таблиця 4).

Таблиця 4

Визначення середньозваженої суми векторів за кожною формою взаємодії банків та страхових компаній

Висновки. Таким чином, з точки зору експертів, об’єднання на основі власності, коли банк та страхова компанія знаходяться під контролем холдингової компанії є оптимальною формою взаємодії. Не набагато поступається такій формі взаємодії об’єднання на основі власності, коли банк володіє страховою компанією чи навпаки. Такі форми передбачають наявність спільних сервісних каналів. Проте, якщо таке об’єднання компаній не є прийнятним кроком, механізм взаємодії незалежних партнерів має бути побудований зі створенням спільних сервісних каналів. Компанії, що у своєму об’єднанні не використовують спільні сервісні канали показали найгірші результати. Відповідно найменш ефективними формами взаємодії банків та страхових компаній є об’єднання незалежних партнерів або взаємний продаж продуктів без побудови спільних сервісних каналів, яка є досить поширеною на території України.

Проміжні результати дослідження дозволяють визначити слабкі та сильні сторони в кожній з форм взаємодії та можуть стати вихідними даними для вироблення подальших рекомендацій щодо покращення діяльності банків та страхових компаній у їх взаємодії.

Список використаної літератури.

1. Boyd J. H. Risk, regulation, and bank holding company expansion into nonbanking / Boyd J. H., Graham S. L. // Federal Reserve Bank of Minneapolis Quarterly Review. — 1986. — № 10. — С. 2-17.
2. Brewer E. Relationship between bank holding company risk and non-bank activity / Brewer E. // Journal of Economics and Business. — 1989. — № 41. — С. 337–353.
3. Korhonen P. A financial alliance compromise between executives and supervisory authorities. / Pekka Korhonen, Lasse Koskinen, Raimo Voutilainen // European journal of operational research. — № 175. — С. 1300-1310.
4. Cheng-Ru Wu. Selecting the preferable bancassurance alliance strategic by using expert group decision technique / Cheng-Ru Wu, Chin-Tsai Lin, Yu-Fan Lin // Expert Systems with Applications. — 2009. — № 39. — С. 3623–3629.
5. Фурман В. М. Формування ефективної стратегії взаємодії страхових компаній та банків / Фурман В. М. // Фінанси України. — 2003. — № 1. — C. 137—141.
6. Кремень В. М. Особливості використання концепції «bancassurance» у діяльності фінансових конгломератів / Кремень В. М. // Економічний простір. — 2008. — № 20. — С. 99-106.
7. Okeahalam C. Charles. Does Bancassurance Reduce the Price of Financial Service Products / Okeahalam C. Charles // Journal of Financial Services Research. — 2008. — № 33. — С. 147–162.
8. Fields L. Paige. Bidder returns in bancassurance mergers: Is there evidence of synergy? / Fields L. Paige, Fraser R. Donald, Kolari W. James // Journal of Banking & Finance. — 2007. — № 31. — С. 3646–3662.
9. Саати Т. Принятие решений при зависимостях и обратных связях. [пер. Андрейчикова О. Н.]. — Москва : Либроком, 2009. — 360 с.
10. Пасько О. М. Определение понятия эффективного механизма взаимодействия страховых компаний и банков / Пасько О. М. // Економіка рикнових відносин . — 2010. — № 5. — С. 199-203.
11. Кожевникова И. Н. Взаимоотношения страховых организаций и банков / Кожевникова И. Н. — Москва : Анкил, 2005. — 112 с.
12. Van den Berghe R. Convergence in the financial services industry / Van den Berghe R., Verweire K. // The Geneva Papers on Risk and Insurance. — 2001. — № 26. — С. 173-183.

Опубликовано:
Пасько О. М. Визначення оптимальної форми взаємодії банків та страхових компаній в Україні // Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія: Економічні науки. — 2010. — Випуск 25. Частина 3. Том 2. — 308 с.

I. Вступление

Значительной тенденцией на финансовом рынке в последние годы стала активизация процессов взаимодействия страховых компаний и банков [9]. В связи с этим у компаний возникают как новые возможности, так и новые проблемы, которые попадают в поле зрения исследователей и с которыми сталкиваются практики.

Сферу взаимодействия страховых компаний и банков уже довольно долгое время рассматривают отечественные и зарубежные ученые, среди которых Т. Деева, А. Ермошенко, Н. Косова, Н. Ткаченко, В. Фурман; Г. Бенуа, А. Райан и другие [5, 11, 12, 15, 17]. В основном рассматриваются определенные вопросы взаимодействия, процессы интеграции, определение структур объединений, их контроль, организация совместных каналов продаж в рамках концепций bancassurance, assurbanking и финансовых супермаркетов и т. д. В целом тема остается не достаточно изученной и потому в данной статье рассматриваются недостаточно изученные аспекты взаимодействия страховых компаний и банков.

II. Постановка задания

Целью статьи является определение понятия механизма взаимодействия страховых компаний и банков, а так же определение того, какой механизм взаимодействия этих финансовых организаций можно считать эффективным.

Наблюдение за процессами интеграции банковского и страхового бизнеса, обобщение накопленного ранее опыта позволяют получить конечные результаты исследования.

III. Результаты

Как было замечено, в отечественной литературе отсутствует трактовка понятия механизма взаимодействия страховых компаний и банков. Таким образом, возможным является синтез определения понятия путем поиска значений отдельных его составляющих.

Обобщив определения, которые даются в законодательстве [1], а так же рядом исследователей [3, 8, 13] приходим к определению понятия страховой компании. Страховая компания — это финансовое учреждение, которое имеет право привлекать денежные взносы (страховые премии) в обмен на гарантию обеспечения защиты имущественных интересов страхователя при наступлении страхового случая и обеспечивает эту деятельность денежными фондами, формируемыми из полученных взносов и доходами от их размещения.

В свою очередь, банк — финансовое учреждение, которое имеет право привлекать во вклады денежные средства физических и юридических лиц и размещать их от своего имени, а так же выступать в роли посредника во взаимных платежах и расчетах между своими клиентами (открывать и вести банковские счета). Данное определение обобщает и согласуется с трактовкой понятия коммерческого банка в законодательстве [2] и исследователями [10, с. 16].

Понятие «механизм» в словарях определяется как система, устройство, определяющее порядок определенного вида деятельности [7, с. 355], как внутреннее строение, система чего-либо, устройство; совокупность состояний и процессов из которых состоит определенное явление [4, с. 474]. Следовательно, изучение механизма позволяет определить, каким образом и по каким причинам происходит определенное явление.

Относительно субъектов экономической деятельности часто применяется классификация механизмов, к которой относят: финансово-организационный, организационно-экономический, финансовый механизм и т. д. Каждому механизму присущи определенный набор инструментов и методов. Так, широким понятием является финансово-организационный механизм, который представляет собой «совокупность финансовых инструментов и закрепленных в организационно-правовых формах методов» [14]. Следует отметить, что к нему относятся определенные блоки, среди которых: финансовые инструменты, финансовые методы, организационные мероприятия, организационно-правовое обеспечение и органы управления.

Взаимодействие — взаимосвязь между предметами в действии, их взаимовлияние; чье-то согласованное действие, взаимопомощь [4, с. 106]. В экономике же под взаимодействием понимается участие в совместной работе, деятельности, сотрудничество, совместное осуществление операций, сделок [6, с. 182].
В соответствии с приведенными данными предоставим определение понятию. Таким образом, механизм взаимодействия банков и страховых компаний — это система взаимных отношений и устройство процессов в сотрудничестве между банками и страховыми компаниями.

Эффективный механизм — это такой механизм, который является действенным и может решить определенные проблемы в сфере, максимизировать положительный моменты и минимизировать негативные. Именно эффективный механизм взаимодействия страховых компаний и банков может решить определенные задачи и развязать некоторые проблемы [9, 15, 16, 17], а именно:

• сокращение прибыли банков и страховых компаний требуют новых источников поступлений, которые могут создаваться организацией кросс-продаж продуктов;
• изменение поведения потребителей и общие тенденции к организации клиенто-ориентированной модели деятельности компаний требует более тесного сотрудничества между банками и страховщиками;
• кросс-продажи могут стимулировать создание новых рабочих мест в банковском секторе и сохранить существующие;
• устранение барьеров в международных торговых сделках дает преимущество крупным компаниям, которые могут выходить на новые рынки;
• воздействие кризисных явлений может быть минимизировано за счет эффективного сотрудничества финансовых институтов.

Следовательно, стимулом для создания объединений компаний является возможность реализации эффекта синергии, когда результат деятельности совместного объединения будет выше суммы результатов деятельности каждой компании отдельно. Повышение эффективности деятельности происходит путем оптимизации ряда процессов, в том числе и организации совместных каналов сбыта. Создание объединения на основе договора кросс-продажи продуктов позволяет организовывать продажу страховых продуктов через банковскую сеть, банковских через каналы страховой компании и организовывать финансовые супермаркеты. Особым преимуществом становится возможность организации совместных сервисных каналов с единой базой данных, что позволяет максимизировать эффективность работы с клиентами.

Однако на пути эффективной работы совместных каналов сбыта могут вставать определенные конфликты. Конфликты интересов являются распространенной проблемой, сопровождающей процессы конвергенции, ведь одна из сторон (или функциональных единиц) может ставить свои интересы выше интересов партнера. Такая дискриминация несовместима с понятием эффективного сотрудничества организаций. Задачей компаний в объединении является минимизация вероятности возникновения деструктивных конфликтов путем построения оптимального механизма взаимодействия, а также предвидение и выявление конфликтов на ранних стадиях их возникновения. То есть проблемы могут возникнуть не в идее взаимодействия, а внутри структуры одной из сторон.

От построенного механизма взаимодействия зависит и эффективность управления сбытом. Следует учитывать все возможности и преимущества объединения и эффективно организовывать сбыт.

Привлекательность создания объединений страховых компаний и банков заключается и в возможности создания новых, комбинированных продуктов. Например, комбинация платежной карточки и личного страхования, кредита на приобретение автомобиля и страхование КАСКО, ипотечного кредита и титульного страхования.

Кроме того, консолидация бизнеса позволяет достигать эффекта экономии от масштаба и строить эффективную логистическую сеть.
Результатом плодотворного сотрудничества компаний становится и повышение рентабельности капитала, как одного из основных показателей эффективности деятельности, который можно измерить.

При учете интересов собственников компаний во взаимодействии должна увеличиваться инвестиционная привлекательность объединения. Эффективно устроенный механизм взаимодействия позволяет увеличивать инвестиционную привлекательность компаний в большей мере, чем это было бы в случае деятельности отдельных компаний.

Залогом успешной деятельности компаний, выживание на рынке во время кризисных явлений является постоянное повышение эффективности их деятельности. Один из путей, ведущий к этому — создание объединений компаний и эффективное использование полученных возможностей.
Следовательно, эффективный механизм взаимодействия страховых компаний и банков, это такой механизм, который позволяет получить максимальный эффект от взаимодействия, а именно:

1. максимизировать выручку от эффекта синергии;
2. эффективно организовать совместные каналы сбыта;
3. максимизировать эффективность управления взаимоотношениями с клиентами;
4. минимизировать конфликты каналов сбыта;
5. максимизировать эффективность управления сбытом;
6. максимизировать эффективность разработки и внедрения продуктов, в том числе комбинированных;
7. максимизировать эффект экономии от масштаба;
8. максимизировать уровень рентабельности капитала;
9. максимизировать инвестиционную привлекательность.

IV. Выводы

Определение понятия механизма взаимодействия страховых компаний и банков дает подспорье для дальнейших исследований в данной области. Определение элементов эффективного механизма взаимодействия страховых компаний и банков позволит использовать их в качестве критериев в поиске оптимальной модели взаимодействия страховых компаний и банков. С практической точки зрения — элементы механизма могут быть учтены при построении и оптимизации бизнес-процессов в области взаимодействия страховых компаний и банков.

Литература

1. Закон України «Про страхування» №85/96-ВР : за станом на 24.07.2009 [Ел. ресурс] / ВРУ // Ліга : Закон Еліт, вер. 8.1.1
2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» №2121-III : за станом на 24.07.2009 [Ел. ресурс] / ВРУ // Ліга : Закон Еліт, вер. 8.1.1
3. Безугла В. О. Страхування: навч. пос. / Безугла В. О., Постіл І. І., Шоповал Л. П. — Київ : Центр учбової літератури, 2008. — 582 с.
4. Дубічинський В. В. Сучасний тлумачний словник української мови / Дубічинський В. В. — Харків : Видавництво «Школа», 2006. — 1008 с.
5. Косова Т. Д. Корпоративні чинники інтеграції банків і страхових компаній / Косова Т. Д., Дєєва Н. Е. // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. — 2009. — вип. 4. — С. 144—155.
6. Мочерний С. В. Економічна енциклопедія: в 3 т. / Мочерний С. В. та ін. — Київ : «Академія», 2000. — Т. 1. — 864 с.
7. Мочерний С. В. Економічна енциклопедія: в 3 т. / Мочерний С. В. та ін. — Київ : «Академія», 2001. — Т. 2. — 848 с.
8. Осадець С. С. Страхування: підручник / Осадець С. С. — Київ : КНЕУ, 2002. — 599 с.
9. Пасько О. М. Сучасні тенденції взаємодії банків і страхових компаній / Пасько О. М. // Фінансова система України : зб. наук. праць. — Острог : Вид. Нац. ун-ту «Острозька академія», 2008. — вип. 10. — С. 348-353.
10. Подік С. М. Банківська справа: теорія і практика. / Подік С. М., Ігнатенко В. І. — 2-ге вид., доп. — Львів : «Піраміда», 2006. — 642 с.
11. Ткаченко Н. В. Об’єднання банків і страхових компаній / Ткаченко Н.В. // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — №2. — С. 105—111.
12. Фурман В. М. Формування ефективної стратегії взаємодії страхових компаній та банків // Фінанси України. — 2003. — №1. — C. 137—141.
13. Шахов В. В. Страхование: учебник для вузов. / Шахов В. В. — Москва : ЮНИТИ, 1999. — 311 с.
14. Шопенко В. Д. Финансово-организационный механизм инновационного бизнеса / Шопенко В. Д. // Финансы и кредит. — 8.03.2004. — № 5.
15. Benoist G. Bancassurance: the new challenges // The Geneva Papers on Risk and Insurance. — 2002. — № 27(3). — pp. 295—303.
16. Pasko O. Financial crisis: the new stage of interaction between banks and insurance companies in Ukraine // Structural and Regional Impacts of Financial Crises : 12th international conference on finance and banking, Ostravice, Czech Republic, 28-29 October 2009 : proceeding of conference. — Karvin? : Silesian University, 2009, pp. 758—764.
17. Ryan A. Financial regulation and the convergence scenario // The Geneva Papers on Risk and Insurance. — 2001. — № 26. — pp. 44—53.

Опубликовано:
Пасько О. М. Определение понятия эффективного механизма взаимодействия страховых компаний и банков // Економіка ринкових відносин. — 2010. — № 5. — с. 199-203.