Nauch.org Архив научных публикаций и препринтов

В статті згруповані потенційні можливі переваги від співпраці банків та страхових компаній. Окреслені аспекти їх взаємодії, а також зовнішні та внутрішні фактори, що обумовлюють взаємодію між ними.
Постановка проблеми. Постійний розвиток ринку України призводить до активізації інтеграційних процесів в економіці. Це є особливо актуальним в умовах кризи, адже ефективна співпраця може зменшити негативний прояв кризових явищ і підвищити ефективність діяльності компаній в цілому. Проте тільки узгоджений у співпраці бізнес може бути ефективним, в іншому випадку, результати діяльності не будуть задовільними. Банки і страхові компанії хоча і є учасниками фінансового ринку, але мають в собі різну сутність, різну культуру і ідею, узгодити які важко, проте результати варті того. Узгоджена система взаємодії банків та страхових компаній дозволяє створити нові джерела надходження коштів, отримати лояльних клієнтів, досягти більших можливостей за допомогою консолідації капіталу, протистояти кризовим явищам.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Питання взаємодії банків та страхових компаній почало розглядатись в зарубіжній науковій літературі ще в 1980-х роках [1, 2]. Подальші публікації були в основному присвячені кількісному аналізу даних, де на основі емпіричних даних приходять до певних висновків. Висновки полягали в тому, що взаємодія банків та страхових компаній є взаємовигідною з різних аспектів, але при умові узгодженості і ефективної побудови механізму співпраці [3, 4, 5, 6].

Проблематика взаємодії між банками та страховими компаніями попала в коло зору вітчизняних науковців лише на початку нинішнього століття. На відміну від зарубіжної літератури основний акцент був зорієнтований на якісному аналізі та теоретичному дослідженні теми [7]. Багато уваги приділяється приведенню зарубіжного досвіду [8, 9, 10, 11], проте не достатньо розкривається питання можливості його адаптації в Україні та пов’язаних з цим проблем.

Метою статті є визначення факторів, що впливають на можливість узгодження умов взаємодії банківського та страхового бізнесу.

Обґрунтування отриманих наукових результатів. Початок століття ознаменувався бурхливим розвитком інтеграційних процесів між учасниками ринку фінансових послуг в Європі. В Україні цьому сприяли ринкові перетворення, в Європі в цілому — усунення законодавчих бар’єрів. В обох випадках банки отримали можливість увійти в страховий сектор, а страховики — в банківський. З’явилась і можливість організації й складних транснаціональних компаній, все більше і більше компаній в даний час розширюють свою діяльність за межі рідних національних і географічних кордонів. Таким чином утворюються міжнародні фінансові конгломерати зі значним фінансовим потенціалом. Мотивом консолідації було поява досягнення нових можливостей. Тобто досягнення ефекту синергії, який може бути виражений в наступному:

• створення нових джерел надходження грошових ресурсів за допомогою створення крос-продажів продуктів;
• отримання лояльних клієнтів за допомогою можливості представлення більш широкого спектру послуг в одному місці (клієнто-орієнтована політика ведення бізнесу);
• досягнення нових можливостей за рахунок консолідації капіталу або своєї діяльності в тому числі і при виході на міжнародну діяльність;
• пом’якшення впливу кризових явищ на діяльність компаній в результаті «чесної» співпраці.

В результаті взаємодії виникає можливість створення ефективної моделі взаємного продажу продуктів в вигляді bancassurance (реалізація страхових продуктів через банки), assurancebank (реалізація банківських продуктів через страхові компанії) або allfinanz (реалізація комплексу фінансових послуг через один канал, наприклад, фінансовий супермаркет). Реалізація страхових продуктів через банки є найпоширенішою формою крос-продажів. Банківські продажі страхових продуктів високі в тих країнах, де продукти, як правило, відносно прості і легко поєднуються з банківськими продуктами. В Італії, наприклад, частка реалізації продуктів страхування життя банками в 2006 році склала 76 % від загальної кількості реалізованих полісів в країні, в той час як у Франції цей показник становив 64 %, а в Португалії — 88,3 % [12, 13]. І навпаки, реалізації складних страхових продуктів, таких як пенсійне страхування, показує більш скромні результати. У Великобританії, наприклад, в 2006 році лише 7,5 % контрактів пенсійного страхування укладені через банки. Реалізація страхових продуктів через банки є відносно успішною для захисних продуктів, які легко реалізуються з основними банківськими продуктами, такими, як титульне страхування, автострахування та страхування позичальників (страхування людей, що беруть позику, зазвичай довгострокову). Так в Великобританії в 2006 році через банки було реалізовано 39 % іпотечних гарантій і 62 % полісів страхування позичальників [14].

Такий обсяг реалізації страхових продуктів через банки пояснюється тим, що продаж страхових продуктів через банки в Європі (на прикладі Франції та Італії) є більш вигідними з точки зору вартості залучення клієнтів та адміністративних затрат, ніж їх продаж через страхових агентів, або навіть прямих продаж [12]. Крім того, такий канал продажу дозволяє створити лояльних до тандему «банк-страхова компанія» клієнтів, що підтверджується прикладом зарубіжних країн [15]. В поняття фінансових послуг, входить діяльність, починаючи від простого фінансового консалтингу до складних операцій з управління ризиками. У разі фінансової конвергенції, об’єднання зможе підтримувати велику частку з цих різних видів діяльності, в результаті чого досягається довгострокова конкурента перевага об’єднання.

Активізація крос-секторних процесів злиття та поглинання (M&A) на світовому ринку в останні десятиріччя є підтвердженням практичної переваги об’єднання. Компанії з більшими фінансовими можливостями і ефективно побудованою системою взаємодії схильні до генерації додаткових грошових потоків [6].

Кризові явища, що вплинули на економічні системи багатьох країн, в тому числі і України, стали реальною проблемою банків та страхових компаній світу. Проте їх взаємодія, взаємна підтримка та відкритість компаній дозволяє зменшити вплив кризових явищ на них [16].

Відповідно грамотно побудована взаємодія банків та страхових компаній вигідна не тільки цим суб’єктам, але й суспільству в цілому. Але яке підґрунтя для розвитку співпраці банків та страхових компаній на ринку України? Якщо є теоретичні та емпіричні підтвердження підвищення ефективності компаній у взаємодії, чи можна їх впровадити в Україні?

Своє бачення форм співпраці банків та страхових компаній викладають різні автори [13, 17, 18, 19]. В залежності від цілей та вихідної ситуації взаємодія може базуватися на окремих аспектах відносин:

клієнтські відносини (банк є клієнтом страхової компанії, страхова компанія є клієнтом банку);

ринок збуту (реалізація страхових продуктів через банки, реалізація банківських продуктів через страхову компанію, організація фінансових супермаркетів);

відносини власності (банк є акціонером страхової компанії, страхова компанія є акціонером банку, страхова компанія і банк входять до складу холдингу);

інтеграція інфраструктури (спільні або незалежні сервісні канали).

В системі економічних взаємовідносин будь-який бізнес проходить шлях від виникнення ідеї до її реалізації у вигляді стратегії діяльності і безпосередньо самої діяльності. На шляху трансформації ідеї в стратегію встає певна коригуюча «призма», що складається зі звичаїв, законодавства та досвіду (рис. 1). В результаті існування зазначеної призми одна ідея може зовсім по-різному бути втілена в різних країнах. Також ідеї можуть бути дещо схожими, але втіленими в вигляді різного бізнесу. Наприклад, банк може бути зосереджений на задоволенні потреб людей (рітейловий бізнес), так само і страхова компанія. Звичайно узгодити діяльність таких компаній можливо більш просто, а ніж узгодити діяльність компаній, що працюються в різних сегментах ринку і мають в своїй основі зовсім різну ідею.

Рис. 1. Дія призми звичаїв, законодавства та досвіду

Відповідно те, що може працювати за кордоном і мати в собі одну ідею, може не працювати в Україні. Прийняття досвіду має супроводжуватись культурною готовністю сприйняти відповідні моделі, готовністю для цього законодавчої бази та здатністю компаній діяти ефективно. Тому необхідно узгодити умови взаємодії компаній, забезпечити ефективне підґрунтя для співпраці, врахувати всі фактори. Такі фактори можна розподілити на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори:

• розвиток економіки;
• демографічна ситуація;
• система оподаткування;
• регуляторна політика.

Внутрішні фактори:

• репутація компаній;
• підхід до ведення бізнесу;
• стратегічна близькість;
• ініціативність менеджменту;
• система побудови менеджменту;
• система інформаційного забезпечення;
• фінансова стійкість;
• побудова системи взаємодії з клієнтами;
• асортимент продуктів;
• фінансовий менеджмент.

Сприятливе середовище, зовнішні фактори, утворюються за рахунок вірної регуляторної політики та розвитку ринку в цілому. Внутрішні — за рахунок побудови ефективного механізму взаємодії банків та страхових компаній. Таким чином, обов’язковою умовою співпраці банку та страхової компанії є їх готовність до цього та готовність до цього середовища їх роботи.

Щодо зовнішнього середовища, в країнах Європи та США довгий час була відсутня можливість активно взаємодіяти банкам та страховим компаніям через законодавчі обмеження. В США ця можливість з’явилась в 1999 році з відміною акту Гласса-Стігала. Раніше схожі обмеження були зняті в 1990 році в Італії, в 1991 році в Іспанії [7]. Україна в цілому має сприятливі для взаємодії ринкові умови, проте вони мають бути вдосконалені. Відсутність ефективної системи регулювання та недосконала законодавча база призвели до того, що недостатньо контрольовані регуляторами компанії опинилися в скрутному фінансовому становищі і при цьому в таке ж становище поставили своїх партнерів. І не дивлячись на певні вдосконалення системи, актуальною залишається проблема підтвердження реальної фінансової стійкості як банків, так і страхових компаній в будь-який момент часу. Крім того, криза негативно вплинула на довіру населення до фінансових інститутів.

Якщо зовнішнє середовище дозволяє ефективно співпрацювати банкам та страховим компаніям, то це ще не означає, що будь-яка компанія готова до взаємодії з іншою. Вони мають бути сумісними в аспекті їх стратегічних цілей та діяльності. Компанії мають доповнювати одна одну, мати схожі цілі (ідеї) і по можливості коригувати своє стратегічне бачення діяльності, йти на поступки партнерам в угоду новому об’єднанню задля максимізації ефективності своєї діяльності у взаємодії.

І останнє, банки та страхові компанії мають узгодити свою поточну діяльність. Це може бути модернізація та створення нових каналів продажу, побудова спільних сервісних каналів (CRM-системи), вдосконалення системи управління ризиками, тощо. Обов’язково мають бути враховані всі фактори та обрана форма співпраці, яка б дозволила максимізувати ефективність діяльності з урахуванням існуючих умов діяльності. При цьому будь-яке перетворення в системі діяльності компаній веде до виникнення конфліктів, які необхідно мінімізувати.

Висновки. Аналіз проблеми узгодження факторів взаємодії банків та страхових компаній виявив, що для ефективної співпраці банків та страхових компаній мають бути створені сприятливі умови, як зовнішнє середовище, так і внутрішнє.

Зовнішні фактори, що визначаються ситуацією на ринку (демографічною, економічною) та регуляторною політикою країни з побудовою ефективно діючих наглядових органів і механізмів контролю за учасниками ринку. Актуальним в умовах активізації інтеграційних процесів є побудова єдиного наглядового органу або максимальна узгодженість у діяльності окремих органів. Політика щодо контролю співпраці фінансових інститутів має бути побудована з усвідомленням того факту, що стабільно діючі компанії в співпраці можуть позитивно впливати на соціальний стан країни, підвищувати рівень її економічного розвитку.

Внутрішні фактори вже залежать від самих компаній. Якщо компанії не узгоджені в своїй діяльності, то позитивного ефекту від співпраці можна і не досягти. Якщо ж ідея бізнесу та її реалізація в вигляді стратегічних цілей діяльності і банку, і страхової компанії схильні до співпраці та існують сприятливі зовнішні фактори, тоді є сенс для створення високоінтегрованої форми взаємодії. При цьому слід врахувати, що поточна діяльність компаній має бути узгоджена для мінімізації конфліктів інтересів.

Правильно побудований механізм взаємодії банків та страхових компаній дозволить досягти ефекту синергії, вираженому в підвищенні ефективності діяльності кожної з компаній. За цих умов можуть бути генеровані нові джерела надходження коштів, отримані лояльні клієнти, досягнуті більші інвестиційні можливості та підвищено рівень фінансової стійкості компаній в умовах кризи.

Список використаної літератури.

1. Boyd J.H. Risk, regulation, and bank holding company expansion into nonbanking / Boyd J. H., Graham S. L. // Federal Reserve Bank of Minneapolis Quarterly Review. — 1986. — № 10. — С. 2-17.
2. Brewer E. Relationship between bank holding company risk and non-bank activity / Brewer E. // Journal of Economics and Business. — 1989. — № 41. — С. 337–353.
3. Fields L. Paige. Bidder returns in bancassurance mergers: Is there evidence of synergy? / Fields L. Paige, Fraser R. Donald, Kolari W. James // Journal of Banking & Finance. — 2007. — № 31. — С. 3646–3662.
4. Okeahalam C. Charles. Does Bancassurance Reduce the Price of Financial Service Products / Okeahalam C. Charles // Journal of Financial Services Research. — 2008. — № 33. — С. 147–162.
5. Kist E. Integrated financial services – a framework for success: synergies in insurance, banking, and asset management / Kist E. // The Geneva Papers on Risk and Insurance. — 2001. — № 26. — С. 311-322.
6. Staikouras S. K. An event study analysis of international ventures between banks and insurance firms / Staikouras S. K. // Journal of International Financial Markets, Institutions & Money. — 2009. — № 19. — С. 675-691.
7. Кузнецова И. А. Конвергенция в сфере банковских услуг / Кузнецова И. А., Чернова Г. В. // Вестник СПбГУ. — 2001. — № 4 (29), С. 20-25.
8. Фурман В. М. Формування ефективної стратегії взаємодії страхових компаній та банків / Фурман В. М. // Фінанси України. — 2003. — № 1. — C. 137—141.
9. Сабодаш Р. Банківське страхування: форми існування в Україні / Сабодаш Р. // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 2. — С. 30-32.
10. Бочкарьов А. Bancassurance як фінансовий продукт і бізнес / Бочкарьов А., Слюсар А. // Фінансовий ринок України. — 2006. — № 3, С. 21-22.
11. Кремень В. М. Особливості використання концепції «bancassurance» у діяльності фінансових конгломератів / Кремень В. М. // Економічний простір. — 2008. — № 20. — С. 99-106.
12. Bancassurance: emerging trends, opportunities and challenges / Swiss Re // Sigma. — 2007. — № 5, С. 39.
13. Voutilainen R. In search for the best alliance structure between banks and insurance companies / Voutilainen Raimo. — Helsinki : Helsinki school of economics, 2006. — 117 с.
14. Teunissen M. Bancassurance: tapping into the banking strength / Teunissen Mark // The Geneva Papers. — 2008. — № 33, С. 408–417.
15. Lymberopoulos K. Opportunities for banks to cross-sell insurance products in Greece / Lymberopoulos Konstantinos, Chaniotakis Ioannis E., Soureli Magdalini // Journal of Financial Services Marketing. — 2004. — № 9. — С. 34-48.
16. Pasko O. Financial crisis: the new stage of interaction between banks and insurance companies in Ukraine // Structural and Regional Impacts of Financial Crises : 12th international conference on finance and banking, Ostravice, Czech Republic, 28-29 October 2009 : proceeding of conference. — Karvin? : Silesian University, 2009, pp. 758—764.
17. Кожевникова И. Н. Взаимоотношения страховых организаций и банков / Кожевникова И. Н. — Москва : Анкил, 2005. — 112 с.
18. Van den Berghe R. Convergence in the financial services industry / Van den Berghe R., Verweire K. // The Geneva Papers on Risk and Insurance. — 2001. — № 26. — С. 173-183.
19. Cheng-Ru Wu. Selecting the preferable bancassurance alliance strategic by using expert group decision technique / Cheng-Ru Wu, Chin-Tsai Lin, Yu-Fan Lin // Expert Systems with Applications. — 2009. — № 39. — С. 3623–3629.

Опубликовано:

Пасько О. М. Узгодження умов взаємодії банків і страхових компаній // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. — 2010. — № 3. — С. 260-263.